непомітно
НЕПОМІ́ТНО. Присл. до непомі́тний 1.
Дівчата непомітно зглянулись і осміхнулись (Вас., II, 1959, 48);
В блакитній високості непомітно почали виникати хмарки (Довж., І, 1958, 95);
// у знач. присудк. сл. Не можна помітити.
— Вам непомітно, що ми пливемо (Коцюб., II, 1955, 289).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- непомітно — непомі́тно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- непомітно — див. поволі; таємно Словник синонімів Вусика
- непомітно — Присл. до непомітний 1). || у знач. присудк. сл. Не можна помітити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- непомітно — Небачно, небачено, недобачно, недобачено, непобачено, незавважно, незауважено, неспостережно, неспостережено Словник чужослів Павло Штепа
- непомітно — НЕПОМІ́ТНО. Присл. до непомі́тний 1. Дівчата непомітно зглянулись і осміхнулись (С. Васильченко); В блакитній високості непомітно почали виникати хмарки (О. Довженко); // у знач. присудк. сл. Не можна помітити. – Вам непомітно, що ми пливемо (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах