1. Словник української мови в 11 томах

непотріб

НЕПО́ТРІБ, ч.

1. род. непо́требу, збірн. Непотрібні речі.

Він скуповував .. цей зужитий хатній непотріб, лагодив його, мастив гасом і продавав з прибутком (Мик., II, 1957, 320);

Запнута старою хусткою, перебирала [Дора Устимівна] взуття, хапала старі речі, всілякий дріб’язок і в такі хвилини чомусь намагалась викинути якомога більше непотребу у сміттєвивід (Хор., Місто.., 1962, 60);

*У порівн. Кинув Бульба червінці, мов якийсь непотріб (Довж., І, 1958, 267).

2. род. непо́треба, перен. Нікчемна людина.

— Ні, волю вже лишатись тим, чим є, ніж в’язати свою долю з таким непотребом (Фр., II, 1950, 309);

— Я вже більше не непотріб, якого викинули за борт життя, а старший бригадир на одній із залізниць (Вільде, Троянди.., 1961, 249).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непотріб — непо́тріб 1 іменник чоловічого роду непотрібні речі непо́тріб 2 іменник чоловічого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
  2. непотріб — див. сміття Словник синонімів Вусика
  3. непотріб — ч. 1》 род. непотребу, збірн. Непотрібні речі. 2》 род. непотреба, перен. Нікчемна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. непотріб — НЕПО́ТРІБ, ч. 1. род. непо́требу, збірн. Непотрібні речі. Він скуповував .. цей зужитий хатній непотріб, лагодив його, мастив гасом і продавав з прибутком (І. Словник української мови у 20 томах
  5. непотріб — Бідний, нікому непотрібний. Його не потребують, бо з нього не скористають. До хріну мені тебе треба. Тебе мені зовсім не треба. Його так треба, як діри в мості. Діра в мості може наробити багато шкоди. Зовсім непотрібний. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. непотріб — II. НЕ́ГІДЬ збірн., розм. (що-небудь непридатне, непотрібне, погане); НЕПО́ТРІБ (непотрібні речі); ДРА́НТЯ зневажл., МО́ТЛОХ зневажл., ПОРОХНО́ (ПОРОХНЯ́) зневажл. (про все погане, нецінне, непотрібне). (Чубенко:) Чого це від тебе димом тягне?... Словник синонімів української мови
  7. непотріб — Непо́тріб, -ребу, -ребові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. непотріб — Непотріб, -ба м. 1) Все ненужное, негодное, плохое. 2) Негодникъ. Желех. Словник української мови Грінченка