непотріб
непо́тріб
ч.
1》 род. непотребу, збірн. Непотрібні речі.
2》 род. непотреба, перен. Нікчемна людина.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- непотріб — непо́тріб 1 іменник чоловічого роду непотрібні речі непо́тріб 2 іменник чоловічого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
- непотріб — див. сміття Словник синонімів Вусика
- непотріб — НЕПО́ТРІБ, ч. 1. род. непо́требу, збірн. Непотрібні речі. Він скуповував .. цей зужитий хатній непотріб, лагодив його, мастив гасом і продавав з прибутком (І. Словник української мови у 20 томах
- непотріб — Бідний, нікому непотрібний. Його не потребують, бо з нього не скористають. До хріну мені тебе треба. Тебе мені зовсім не треба. Його так треба, як діри в мості. Діра в мості може наробити багато шкоди. Зовсім непотрібний. Приповідки або українсько-народня філософія
- непотріб — II. НЕ́ГІДЬ збірн., розм. (що-небудь непридатне, непотрібне, погане); НЕПО́ТРІБ (непотрібні речі); ДРА́НТЯ зневажл., МО́ТЛОХ зневажл., ПОРОХНО́ (ПОРОХНЯ́) зневажл. (про все погане, нецінне, непотрібне). (Чубенко:) Чого це від тебе димом тягне?... Словник синонімів української мови
- непотріб — Непо́тріб, -ребу, -ребові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- непотріб — НЕПО́ТРІБ, ч. 1. род. непо́требу, збірн. Непотрібні речі. Він скуповував .. цей зужитий хатній непотріб, лагодив його, мастив гасом і продавав з прибутком (Мик. Словник української мови в 11 томах
- непотріб — Непотріб, -ба м. 1) Все ненужное, негодное, плохое. 2) Негодникъ. Желех. Словник української мови Грінченка