1. Словник української мови в 11 томах

непотрібно

НЕПОТРІ́БНО, присудк. сл. Немає потреби, необхідності.

— От завжди так, — не слухаєшся, бігаєш, куди непотрібно (Л. Укр., III, 1952, 635);

Я хутко відігнав від себе думку теж дременути в ті темні суточки, бо тепер це було майже непотрібно (Досв., Вибр., 1959, 140);

Розмовляти так було непотрібно й чудно (Ю. Янов., II, 1958, 91).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непотрібно — непотрі́бно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. непотрібно — присудк. сл. Немає потреби, необхідності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. непотрібно — НЕПОТРІ́БНО, пред. Немає потреби, необхідності. – От завжди так, – не слухаєшся, бігаєш, куди непотрібно (Леся Українка); Я хутко відігнав від себе думку теж дременути в ті темні суточки, бо тепер це було майже непотрібно (Олесь Досвітній); Розмовляти так було непотрібно й чудно (Ю. Яновський). Словник української мови у 20 томах
  4. непотрібно — Непотрі́бно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)