неправдивий
НЕПРАВДИ́ВИЙ, а, е.
1. Який діє всупереч правді, істині, який не любить правди; брехливий.
Неправдива людина;
// В основі якого лежить неправда, обман.
— Ні, неправдива твоя рада, кошовий! — промовив Бульба (Довж., І, 1958, 254);
На підставі цих неправдивих відомостей про силу річки неправильно можна було обчислити й розміри греблі та потужність турбін (Трубл., І, 1955, 89).
2. Який суперечить справедливості, не відповідає їй; несправедливий.
Глянь на мене, чорнобриву, Моя доле неправдива, Безталанна я! (Шевч., II, 1963, 137);
Думки мутилися: ображали його [Чіпку] неправдивою карою, лякали людським сміхом… (Мирний, І, 1949, 310);
// Не такий, як у дійсності.
І річка, й лісок — все було мертве, неправдиве, це мовби сама війна поставала з муляжів своєю мертвістю, черствістю (Гончар, Людина.., 1960, 10).
Значення в інших словниках
- неправдивий — неправди́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- неправдивий — див. брехливий Словник синонімів Вусика
- неправдивий — -а, -е. 1》 Який діє всупереч правді, істині, який не любить правди; брехливий. Неправдива людина. || В основі якого лежить неправда, обман. 2》 Який суперечить справедливості, не відповідає їй; несправедливий. || Не такий, як у дійсності. Великий тлумачний словник сучасної мови
- неправдивий — НЕПРАВДИ́ВИЙ, а, е. 1. Який діє всупереч правді, істині, який не любить правди; брехливий. Неправдива людина; // В основі якого лежить неправда, обман. – Ні, неправдива твоя рада, кошовий! – промовив Бульба (О. Словник української мови у 20 томах
- неправдивий — БРЕХЛИ́ВИЙ розм. (який завжди говорить неправду, схильний до брехні), ЛЖИ́ВИЙ заст.; НЕПРАВДИ́ВИЙ (як пом'якшене позначення цієї ознаки). — Про цю бабу можна сказати так: коли вона каже — надворі година, то розумій, що йде дощ, — сказала Христина. Словник синонімів української мови
- неправдивий — Неправдивий, -а, -е 1) Лживый, неправдивый. Моя доле неправдива. Шевч. 2) Притворный. 3) Не настоящій, поддѣльный. Словник української мови Грінченка