1. Словник синонімів української мови

неправдивий

БРЕХЛИ́ВИЙ розм. (який завжди говорить неправду, схильний до брехні), ЛЖИ́ВИЙ заст.; НЕПРАВДИ́ВИЙ (як пом'якшене позначення цієї ознаки). — Про цю бабу можна сказати так: коли вона каже — надворі година, то розумій, що йде дощ, — сказала Христина. — Цебто вона неправдива людина? — Зовсім-таки брехлива (І. Нечуй-Левицький); Дивися знову, лживий чоловік, Своїм ненависним бесідникам у вічі (М. Бажан).

НЕПРАВДИ́ВИЙ (про слова, твердження тощо — який не відповідає правді, містить у собі неправду), БРЕХЛИ́ВИЙ розм., ЛЖИ́ВИЙ заст.; ОБМА́НЛИВИЙ, ОБМА́ННИЙ (про дані, відомості, твердження і т. ін.). — Ну, а тепер я довідався, що те донесення було неправдиве, що то на тебе наговорили твої вороги... (Г. Хоткевич); Цей навіжений молодик не спиниться ні перед наклепом, ні перед брехливим обвинуваченням у недбалому ставленні головного інженера до обов'язків (Ю. Шовкопляс). — Пор. 1. обма́нний.

НЕСПРАВЕДЛИ́ВИЙ (який ґрунтується на неправильному, необ'єктивному ставленні до кого-, чого-небудь, який суперечить справедливості), НЕПРА́ВИЙ, КРИ́ВДНИЙ (який завдає кривди, несе несправедливість кому-, чому-небудь); НЕПРАВДИ́ВИЙ, НЕПРА́ВЕДНИЙ заст., книжн. (перев. про суд, покарання і т. ін.); НЕЗАСЛУ́ЖЕНИЙ (даний, зроблений або одержаний невідповідно до заслуг чи провини). Несправедливе покарання; Несправедливі докори; — Неправе діло задумала княгиня, — сказав Добислав (С. Скляренко); — Від тебе я можу заслухати все, яким би дошкульним і кривдним воно не було (Н. Рибак); Думки мутилися: ображали його (Чіпку) неправдивою карою, лякали людським сміхом (Панас Мирний); Весь цей час Партицький ходив по кімнаті, ніби схвильований незаслуженою образою (П. Колесник).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неправдивий — неправди́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. неправдивий — див. брехливий Словник синонімів Вусика
  3. неправдивий — -а, -е. 1》 Який діє всупереч правді, істині, який не любить правди; брехливий. Неправдива людина. || В основі якого лежить неправда, обман. 2》 Який суперечить справедливості, не відповідає їй; несправедливий. || Не такий, як у дійсності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. неправдивий — НЕПРАВДИ́ВИЙ, а, е. 1. Який діє всупереч правді, істині, який не любить правди; брехливий. Неправдива людина; // В основі якого лежить неправда, обман. – Ні, неправдива твоя рада, кошовий! – промовив Бульба (О. Словник української мови у 20 томах
  5. неправдивий — НЕПРАВДИ́ВИЙ, а, е. 1. Який діє всупереч правді, істині, який не любить правди; брехливий. Неправдива людина; // В основі якого лежить неправда, обман. — Ні, неправдива твоя рада, кошовий! — промовив Бульба (Довж. Словник української мови в 11 томах
  6. неправдивий — Неправдивий, -а, -е 1) Лживый, неправдивый. Моя доле неправдива. Шевч. 2) Притворный. 3) Не настоящій, поддѣльный. Словник української мови Грінченка