неправдоподібний

НАДЗВИЧА́ЙНИЙ (дуже великий за силою вияву, інтенсивністю чого-небудь, завдяки чому виділяється на загальному тлі), НЕЗВИЧА́ЙНИЙ, ВИНЯТКО́ВИЙ, СУГУ́БИЙ книжн. заст.; НЕЗРІВНЯ́ННИЙ (який важко порівняти при цьому з чим-небудь); НАДМІ́РНИЙ, НЕПОМІ́РНИЙ (який перевищує звичайну міру, норму); НЕЙМОВІ́РНИЙ, НЕПРАВДОПОДІ́БНИЙ, ДИВОВИ́ЖНИЙ, КАЗКО́ВИЙ, ФАНТАСТИ́ЧНИЙ (який викликає подив силою свого вияву, у який важко повірити); НАДПРИРО́ДНИЙ, НЕЗЕМНИ́Й (який силою свого вияву настільки відхиляється від звичайного ступеня, що викликає враження про неможливість такого в природі); НАДЛЮ́ДСЬКИЙ, НЕЛЮ́ДСЬКИЙ, НАДСИ́ЛЬНИЙ, НЕПОСИ́ЛЬНИЙ (який викликає враження про перевищення звичайних людських якостей, властивостей, можливостей). Ладигін з дитинства відзначався спокійною поведінкою, надзвичайною чутливістю та мрійністю (Д. Ткач); Тільки незвичайна блідість обличчя показувала, якого зусилля волі коштує йому.. спокій і стриманість (О. Гончар); Не раз ризикував (Яків) життям — рятував справу своєю винятковою особливістю та холоднокровністю (Є. Кротевич); В час смертельної небезпеки.. дворянство дає кріпаків і майно з сугубою неохотою, скаргами й наріканням (О. Полторацький); Андрій знову цілком віддався своїй роботі, знаходячи в ній незрівнянну радість творчості (О. Гуреїв); На хвилю нерви його отупіли з надмірного болю (І. Франко); Тітка, зігнувшись під непомірною вагою, ..поспішала до поїзда (В. Козаченко); В надвечір'ї його біле волосся спалахнуло неправдоподібною білістю (Є. Гуцало); Чутка про мандрівних акробатів облетіла слободу з дивовижною швидкістю (А. Шиян); І дивишся на сю гостру енергію (гуцулів), на сю непогамовану завзятість, на сю витривалість казкову — і гадаєш собі: і так то все пропаде? (Г. Хоткевич); Лице його гляділо якось гордо І враз тривожно; очі з ям глибоких Блищали острим надприродним блиском (І. Франко); Якби я невірним був тобі таємно, — ..Я б украв у себе щастя своє — долю, Я б зазнав страшного неземного болю! (В. Бичко); — У мами надлюдська сила, надлюдський розум! — з подивом шептав Адась (І. Франко); Нелюдським напруженням він робить ще кілька кроків і знесилено осідає на землю (І. Багмут); Надсильне, довго здержуване хлипання перервало її мову (І. Франко); Вона тремтіла від непосильного напруження волі (І. Ле). — Пор. 3. вели́кий, найбі́льший, 1. небува́лий, 1. неймові́рний.

НЕЙМОВІ́РНИЙ (який важко собі уявити, у який важко повірити), НЕМОЖЛИ́ВИЙ, НЕМИ́СЛИМИЙ, НЕПРАВДОПОДІ́БНИЙ, ДИ́КИЙ підсил. розм. (який викликає сумнів або подив, оскільки виходить за межі звичайного, розумного, логічного); ПАРАДОКСА́ЛЬНИЙ книжн. (неймовірний, незвичайний, навіть безглуздий, але звичайно тільки на перший погляд); АНЕКДОТИ́ЧНИЙ (неймовірний, незвичайний до смішного). Була просто неймовірною ця його (учня) втеча (О. Гончар); Пройти в двері — немислима річ; проламати муровані стіни — ще більше неможлива річ (Г. Хоткевич); Серед нашого народу.. трапляються всякі прізвища — чудернацькі, химерні, дивовижні, неправдоподібні (Є. Гуцало); — Диким здавалося й не вірилось просто, що так могло бути: журилась (Марія), а через хвилину — сміх (А. Головко); — Чи у нього є якесь.. знання? Ви чудуєтеся, як можна підіймати таке питання? Вам воно видається парадоксальним, так як коли би хтось, бачачи пана в фраку і білих рукавичках, смів питати, чи є у нього сорочка? (І. Франко); Анекдотична ситуація. — Пор. 1. ди́вний, 1. незвича́йний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неправдоподібний — неправдоподі́бний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. неправдоподібний — -а, -е. Який не відповідає істині, дійсності; у якому відсутня правда. || Незвичайний, дивний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. неправдоподібний — НЕПРАВДОПОДІ́БНИЙ, а, е. Який викликає сумнів або подив, бо виходить за межі звичайного, розумного, логічного; який не відповідає істині, дійсності. Неправдоподібні пояснення, що їх він дав Силантьєву, могли викликати підозру у злодійстві (М. Словник української мови у 20 томах
  4. неправдоподібний — НЕПРАВДОПОДІ́БНИЙ, а, е. Який не відповідає істині, дійсності; у якому відсутня правда. Неправдоподібні пояснення, що їх він дав Силантьєву, могли викликати підозру у злодійстві (Трубл., І, 1955, 92); // Незвичайний, дивний. Словник української мови в 11 томах