1. Словник української мови в 11 томах

неприкаяний

НЕПРИКА́ЯНИЙ, а, е, розм. Який не знаходить собі місця, притулку; який не знає, що робити, чим зайнятись.

Кинув він усе та й утік до Києва, ізгоєм став, неприкаяною людиною, без роду й племені (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 147);

Роксолана никала по господі неприкаяна (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 454).

◊ Як неприка́яний (перев. з сл. ходити, тинятися і т. ін.) — не знаходячи собі місця, не знаючи чим зайнятися.

До відходу поїзда було ще досить часу, і Антон, як неприкаяний, тинявся по станції (Чорн., Потік.., 1956, 107).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неприкаяний — неприка́яний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. неприкаяний — Окаянний, відчужений, ім. окаянець; п! УПОСЛІДЖЕНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. неприкаяний — -а, -е, розм. Який не знаходить собі місця, притулку; який не знає, що робити, чим зайнятись. Як неприкаяний (перев. зі сл. ходити, тинятися і т. ін.) — не знаходячи собі місця, не знаючи, чим зайнятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. неприкаяний — Заклятий, виклятий, провинець, див. нелюдим, меланхолік, психопат Словник чужослів Павло Штепа
  5. неприкаяний — НЕПРИКА́ЯНИЙ, а, е, розм. Який не знаходить собі місця, притулку; який не знає, що робити, чим зайнятись. Кинув він усе та й утік до Києва, ізгоєм став, неприкаяною людиною, без роду й племені (А. Хижняк); Роксолана никала по господі неприкаяна (О. Словник української мови у 20 томах
  6. неприкаяний — як (мов, ні́би і т. ін.) неприка́яний, перев. зі сл. ходи́ти, ве́штатись і т. ін. Не знаходячи собі місця, не знаючи, чим зайнятися. І Гризельда, і усі двірські ходили, як неприкаяні. Ні в кого й думки не було сісти за роботу (І. Фразеологічний словник української мови
  7. неприкаяний — Неприка́яний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. неприкаяний — Неприкаяний, -а, -е 1) Нераскаявшійся. Зробивсь великим грішником та з журби по грошах і вмер без причастя неприкаяний. Г. Барв. 459. 2) Окаянный, отчужденный отъ людей, не находящій себѣ мѣста. Доле ж моя неприкаяна. Св. Л. 319. Словник української мови Грінченка