1. Словник української мови в 11 томах

непримітний

НЕПРИМІ́ТНИЙ, а, е.

1. Якого важко або неможливо побачити, примітити.

Здалеку непримітна старовина різала око, псувала архітектурний ансамбль (Кучер, Чорноморці, 1948, 19);

// рідко. Який не має істотного, важливого значення; маловажний, незначний.

— Згадала своє давне життя, свою дитячу пору, дівування, — все-все, до самого непримітного… (Мирний, І, 1954, 92).

2. перен. Який мало відрізняється від інших, не привертає до себе уваги.

Христя пішла по течії довідатися, куди-то плине ця непримітна річечка (Мирний, III, 1954, 348);

Глиняна, напівзанесена пісками Каховка, нічим непримітне позаштатне містечко (Гончар, Таврія, 1952, 32).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непримітний — непримі́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. непримітний — див. скромний Словник синонімів Вусика
  3. непримітний — -а, -е. 1》 Якого важко або неможливо побачити, примітити. || рідко. Який не має істотного, важливого значення; маловажний, незначний. 2》 перен. Який мало відрізняється від інших, не привертає до себе уваги. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. непримітний — НЕПРИМІ́ТНИЙ, а, е. 1. Якого важко або неможливо побачити, помітити; погано видний. Здалеку непримітна старовина різала око, псувала архітектурний ансамбль (В. Словник української мови у 20 томах
  5. непримітний — НЕПОКАЗНИ́Й (який нічим не виділяється серед інших, не приваблює своїм виглядом), НЕПОМІ́ТНИЙ, НЕПРИМІ́ТНИЙ, МАЛОПОМІ́ТНИЙ, БЕЗБА́РВНИЙ підсил., НЕЗАВИ́ДНИЙ розм., НЕВИ́ДНИЙ розм., НЕВИДАТНИ́Й розм.; МИ́РШАВИЙ підсил. зневажл. Словник синонімів української мови