1. Словник української мови в 11 томах

непізнання

НЕПІЗНА́ННЯ, я, с.: До непізна́ння- так, що не можна пізнати.

Довго вдивлявся [Спориш] в кроваве, до непізнання розтрощене лице Панталахи (Фр., II, 1950, 264).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непізнання — непізна́ння іменник середнього роду вживається переважно у фразеологізмі Орфографічний словник української мови
  2. непізнання — -я, с. Те саме, що невпізнанність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. непізнання — НЕПІЗНА́ННЯ, я, с. (1) До непізна́ння – так, що не можна пізнати. Довго вдивлявся [Спориш] в кроваве, до непізнання розтрощене лице Панталахи (І. Франко). Словник української мови у 20 томах