нерозривний
НЕРОЗРИ́ВНИЙ, а, е.
1. Якого не можна розірвати, роз’єднати на частини.
Сміливий нащадок Прометея Знаходив смутну долю свого предка: Вигнання, муки, нерозривні пута, Дочасну смерть у дикій самотині… (Л. Укр., І, 1951, 124);
Рицар не міг далеко від’їхати, крутився тут же поряд, бо руські йшли нерозривними рядами (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 444).
2. перен. Якого не можна порушити (про відносини, зв’язки і т. ін.); міцний, непорушний.
Сила Радянського Союзу, незламність його полягає в нерозривному єднанні вільних республік (Рильський, III, 1956, 49);
На Переяславській Раді наш народ поклявся зберігати нерозривний союз з російським народом (Тич., III, 1957, 287);
У кровному, нерозривному зв’язку з народом закладена могутність партії (Ком. Укр., 7, 1965, 3).
Значення в інших словниках
- нерозривний — нерозри́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- нерозривний — -а, -е. 1》 Якого не можна розірвати, роз'єднати на частини. 2》 перен. Якого не можна порушити (про відносини, зв'язки і т. ін.); міцний, непорушний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нерозривний — НЕРОЗРИ́ВНИЙ, а, е. 1. Якого не можна розірвати, роз'єднати на частини. Сміливий нащадок Прометея Знаходив смутну долю свого предка: Вигнання, муки, нерозривні пута, Дочасну смерть у дикій самотині... Словник української мови у 20 томах
- нерозривний — МІЦНИ́Й (який важко піддається руйнуванню, важко ламається, б'ється, рветься, а також перен.), ТРИВКИ́Й, МІЦНЮ́ЩИЙ підсил. розм., КРІ́ПКИ́Й розм., СИ́ЛЬНИЙ діал., ТРИВА́ЛИЙ розм. Словник синонімів української мови