1. Словник української мови в 11 томах

нерішуче

НЕРІШУ́ЧЕ. Присл. до нерішу́чий.

— То тоді мене кликнете? — нерішуче спитався Омелько (Мирний, IV, 1955, 375);

Федір нерішуче сів на стілець, що стояв подалі від столу (Ткач, Арена, 1960, 91).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нерішуче — нерішу́че прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. нерішуче — [неир'ішучеи] присл. Орфоепічний словник української мови
  3. нерішуче — Присл. до нерішучий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нерішуче — НЕРІШУ́ЧЕ. Присл. до нерішу́чий. – То тоді мене кликнете? – нерішуче спитався Омелько (Панас Мирний); Федір нерішуче сів на стілець, що стояв подалі від столу (Д. Ткач). Словник української мови у 20 томах
  5. нерішуче — Нерішу́че, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)