1. Словник української мови в 11 томах

нестійкий

НЕСТІЙКИ́Й, а́, е́.

1. Який не відзначається стійкістю, тривкістю; неміцний.

Народність формується, як правило, за досить слабких і головне нестійких економічних зв’язків між окремими землями (Нариси з діалектології.., 1955, 12);

// Який швидко втрачає свої властивості, якості; нездатний подіяти на кого-, що-небудь.

З нестійких форм антибіотиків хіміки створюють більш стійкі, які досить довго тримаються в організмі (Наука.., 2, 1958, 34).

2. Який часто змінюється, легко піддається зовнішнім впливам; непостійний, несталий.

У колгоспах західних областей яру пшеницю сіють з давніх-давен. В окремі сприятливі роки вона дає не гірші врожаї, ніж озима. Але врожаї її нестійкі (Хлібороб Укр., 1, 1965, 15).

3. Який легко піддається чужому впливові; нетвердий у своїх поглядах, звичках і т. ін.

Від закопування хліба, агітації та щоденних провокацій вони [куркулі] переходили до нічних пожеж, убивств місцевих робітників, наклепів, підкупів нестійких незаможників (Епік, Тв., 1958, 41);

// у знач. ім. нестійкі́, ки́х, мн. Ті, що легко піддаються чужому впливові.

— Треба ізолювати наших бійців від нестійких, боягузів.. Зрозумійте — днями виступаємо на велику справу (Довж., І, 1958, 146).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нестійкий — (який не має міцної основи) нетривкий, (про мінливість поглядів) мінливий. Словник синонімів Полюги
  2. нестійкий — нестійки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  3. нестійкий — [неис'т'ійкий] м. (на) -кому /-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  4. нестійкий — -а, -е. 1》 Який не відзначається стійкістю, тривкістю; неміцний. Нестійкі ступені ладу муз. — звуки ладу, які тяжіють до стійких ступенів ладу; в ладах мажоро-мінорної системи нестійкими є II, IV, VI, VII ступені, тобто ті... Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. нестійкий — Несталий, мінливий Словник чужослів Павло Штепа
  6. нестійкий — НЕСТІЙКИ́Й, а́, е́. 1. Позбавлений стійкості: який падає, хитається, гойдається, коливається під ким-, чим-небудь (про предмет); нетривкий. Нестійкі опори; Нестійкий настил; Лізти по нестійкому стовпу було небезпечно. Словник української мови у 20 томах
  7. нестійкий — МІНЛИ́ВИЙ (який швидко змінюється; який зазнає різких змін тощо), ЗМІ́ННИЙ, ПЕРЕМІ́ННИЙ, НЕПОСТІ́ЙНИЙ, ЗМІНЛИ́ВИЙ розм., ПЕРЕМІ́НЛИВИЙ розм., ВЕРЕДЛИ́ВИЙ розм.; НЕСТА́ЛИЙ, НЕСТІЙКИ́Й, ПЕРЕПА́ДИСТИЙ діал. Словник синонімів української мови