несходження

НЕСХО́ДЖЕННЯ, а, е. Те саме, що несходимий.

Широкі й несходжепі шляхи війни (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 36);

Степ несходжений, заквітчаний і юний, Розлігсь од обрію до обрію навкруг (Євген Фомін, Вибр., 1958, 76);

// По якому не ходили, не їздили.

Сходженими й несходженими стежками пройшов Кобзар по Україні (Слово про Кобзаря, 1961, 138).