нетривкий
НЕТРИВКИ́Й, а́, е́.
1. Який не має міцності, легко руйнується; неміцний.
Виходять [рибалки] за двері нетривких своїх хатин, котрі тремтять на морському березі (Ю. Янов., II, 1958, 50);
Весна розтопила лід, грунт став мокрим, податливим, нетривким (Чаб., Тече вода.., 1961, 167).
2. Те саме, що нетверди́й 2.
Стриманою, трохи нетривкою ходою заступила [Тетяна] жінку з дитиною і стала перед чорною цівкою дула (Баш, На землі.., 1957, 46).
3. перен. Який може легко змінюватися, порушуватися; нестійкий, ненадійний.
Став [Владислав] доводити, що корисніше довести справу до цілковитої перемоги, ніж підписувати пакт нетривкий і ганебний для Речі Посполитої (Тулуб, Людолови, II, 1957, 339);
Викликали [пани] з Балти оренбурзьких козаків, і іхні нагаї розірвали ще нетривкі ниті єдності поміж селянами (Стельмах, І, 1962, 502).
4. Те саме, що нестійки́й 3.
Люба хоче уявити поета-шахтарчука в ті трудні дні, коли інтелігенція саботувала, нетривка частина шахтарів розбігалася (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 116).
Значення в інших словниках
- нетривкий — нетривки́й прикметник Орфографічний словник української мови
- нетривкий — -а, -е. 1》 Який не має міцності, легко руйнується; неміцний. 2》 Те саме, що нетвердий 2). 3》 перен. Який може легко змінюватися, порушуватися; нестійкий, ненадійний. 4》 Те саме, що нестійкий 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- нетривкий — НЕТРИВКИ́Й, а́, е́. 1. Який не має міцності, легко руйнується; неміцний. Виходять [рибалки] за двері нетривких своїх хатин, котрі тремтять на морському березі (Ю. Яновський); Весна розтопила лід, ґрунт став мокрим, податливим, нетривким (М. Чабанівський). Словник української мови у 20 томах
- нетривкий — НЕПЕ́ВНИЙ (про голос, рухи, ходу тощо — який свідчить про внутрішні сумніви, невпевненість, несміливість і т. ін. або слабість), НЕВПЕ́ВНЕНИЙ, НЕРІШУ́ЧИЙ підсил. Словник синонімів української мови