1. Словник української мови в 11 томах

нетяма

НЕТЯ́МА, и, ж., розм.

1. Непритомний стан; непритомність.

Я прожила ті три дні в якійсь ненастанній гарячці, в якійсь нетямі (Фр., ІІІ, 1950, 105);

Остап не спав, а лиш часом, на кілька хвилин, западав у нетяму (Коцюб., І, 1955, 366).

2. Стан сильного збудження (від задоволення, радості і т. ін.).

А лисичка слуха, аж рот роззявила — Про такі розкоші вона ще й не снила. А як кінчив Півник, то вона з нетями Аж скочила вгору (Фр., XIII, 1954, 264).

3. ж. і ч., зневажл. Недогадлива, нетямуща людина.

Стара Прохориха нетяма, нічого гаразд не розміркує своїм овечим розумом (Н.-Лев., III, 1956, 334);

— Усі ви безголові! Ну що з того, що я вам поможу? Ви тричі приходили і тричі ті ж самі — які ви нетями! (Тич., І, 1957, 86).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нетяма — нетя́ма 1 іменник жіночого роду непритомність; сильне збудження нетя́ма 2 іменник жіночого або чоловічого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
  2. нетяма — НЕПРИТОМНІСТЬ; (з радощів) захват, знетяма, екстаз|а| , П. НЕДОТЕПА, неук Словник синонімів Караванського
  3. нетяма — див. дурний; непритомність Словник синонімів Вусика
  4. нетяма — -и, ж., розм. 1》 Непритомний стан; непритомність. 2》 Стан сильного збудження (від задоволення, радості і т. ін.). 3》 ж. і ч., зневажл. Недогадлива, нетямуща людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. нетяма — НЕТЯ́МА, и, ж., розм. 1. Непритомний стан; непритомність. Я прожила ті три дні в якійсь ненастанній гарячці, в якійсь нетямі (І. Франко); Остап не спав, а лиш часом, на кілька хвилин, западав у нетяму (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
  6. нетяма — НЕПРИТО́МНІСТЬ (непритомний стан; втрата свідомості), БЕЗПА́М'ЯТСТВО, БЕЗПА́М'ЯТТЯ рідше, НЕПА́М'ЯТЬ, НЕСТЯ́МА розм., НЕТЯ́МА розм.; ЗАБУТТЯ́ (неповна втрата свідомості); ЗОМЛІ́ННЯ. Словник синонімів української мови
  7. нетяма — Нетя́ма, -ми ж. 1) = нетям. Наука, із невдячности осліпши, з нетямою по брацьки обнялись. К. ХП. 84. 2) об. Несмыслящій человѣкъ; профанъ. Словник української мови Грінченка