1. Словник української мови в 11 томах

нечемний

НЕЧЕ́МНИЙ, а, е. Який поводить себе неввічливо, непристойно; грубий, неввічливий, невихований.

— Перепрошаю вас, дідусю, за свого нечемного гостя! Не прогнівайтесь! (Фр., І, 1955, 327);

Нечемний Левко навіть не дослухав Віталія Стратоновича, приклав кулака до грудей і, дивлячись спідлоба, вперто промовив: — А хто ж лічив, скільки панських стріл попало в серце діда Дуная? (Стельмах, І, 1962, 444);

// Який виражає неввічливу, грубу поведінку.

— Даруйте мені, якщо це нечемне запитання, але чому це має бути ваша остання ніч? (Смолич, І, 1958, 82).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нечемний — нече́мний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. нечемний — НЕВВІЧЛИВИЙ, невихований, нетактовний, грубий, неотесаний. Словник синонімів Караванського
  3. нечемний — див. грубий; нахабний Словник синонімів Вусика
  4. нечемний — -а, -е. Який поводить себе неввічливо, непристойно; грубий, неввічливий, невихований. || Який виражає неввічливу, грубу поведінку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. нечемний — НЕЧЕ́МНИЙ, а, е. Який поводить себе неввічливо, непристойно; грубий, неввічливий, невихований. – Перепрошаю вас, дідусю, за свого нечемного гостя! Не прогнівайтесь! (І. Словник української мови у 20 томах
  6. нечемний — ГРУ́БИЙ (який поводить себе нечемно; також про вдачу, поведінку й т. ін.), НЕЧЕ́МНИЙ, НЕВВІ́ЧЛИВИЙ, НЕГРЕ́ЧНИЙ, НЕКУЛЬТУ́РНИЙ, РІЗКИ́Й, БРУТА́ЛЬНИЙ, ДИКУ́НСЬКИЙ підсил., ХАМОВИ́ТИЙ зневажл., СВИНУВА́ТИЙ зневажл., МУЖИКУВА́ТИЙ заст., зневажл. Словник синонімів української мови
  7. нечемний — Нече́мний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)