1. Словник української мови в 11 томах

нечутий

НЕЧУ́ТИЙ, а, е, рідко. Про якого ніхто не чув; нечуваний.

Слухай мову нечуту, Пий водицю-отруту (Мал., Звенигора, 1959, 127);

// у знач. ім. нечу́те, того, с. Щось незвичайне, про яке ніхто не міг і чути.

Незриме й нечуте сталося тойді (Шевч., II, 1963, 363).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нечутий — нечу́тий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. нечутий — -а, -е, рідко. Про якого ніхто не чув; нечуваний. || у знач. ім. нечуте, -того, с. Щось незвичайне, про яке ніхто не міг і чути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нечутий — НЕЧУ́ТИЙ, а, е, рідко. Про якого ніхто не чув; нечуваний. Слухай мову нечуту, Пий водицю-отруту (А. Малишко); // у знач. ім. нечу́те, того, с. Щось незвичайне, про яке ніхто не міг і чути. Незриме й нечуте сталося тойді (Т. Шевченко). Словник української мови у 20 томах