1. Словник української мови в 11 томах

неіснуючий

НЕІСНУ́ЮЧИЙ, а, е. Який не існує, якого немає.

Старий [хірург] .. механічним рухом шукав на рукаві хатнього халата неіснуючі зав’язки (Вол., Місячне срібло, 1961, 62);

Підробивши документи, Геннадій Курай помандрував по світу, виступаючи то в ролі адміністратора неіснуючого гастрольбюро, то видавав себе за фінагента (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 141).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неіснуючий — неісну́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. неіснуючий — Вигаданий, УЯВНИЙ, шо не існує, якого нема; (у природі) невідомий. Словник синонімів Караванського
  3. неіснуючий — -а, -е. Який не існує, якого немає. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. неіснуючий — НЕІСНУ́ЮЧИЙ, а, е. Якого немає в реальності, дійсності. Старий [хірург] .. механічним рухом шукав на рукаві хатнього халата неіснуючі зав'язки (І. Словник української мови у 20 томах
  5. неіснуючий — НЕРЕА́ЛЬНИЙ (якого немає й не буває в дійсності), ІРРЕА́ЛЬНИЙ книжн., ФАНТАСТИ́ЧНИЙ підсил., НЕЗЕМНИ́Й підсил.; НЕІСНУ́ЮЧИЙ (якого немає в дійсності). Нереальним видається він Ігореві. Немов персонаж з невиразного й напівзабутого сновиддя (Ю. Словник синонімів української мови