новосел
НОВОСЕ́Л, а, ч. Людина, що недавно поселилася де-небудь; новий поселенець.
В тайзі одвічній, У пустелі, В краю незайманих борів Стрічав я перших новоселів (Нагн., Вибр., 1957, 135);
Трудящі Львова підтримують зв’язок з новоселами цілинних земель (Літ. газ., 17.ІІ 1955, 4).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- новосел — новосе́л іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- новосел — див. новий Словник синонімів Вусика
- новосел — -а, ч. Людина, що недавно поселилася де-небудь; новий поселенець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- новосел — НОВОСЕ́Л, а, ч. Те саме, що новосе́лець. В тайзі одвічній, У пустелі, В краю незайманих борів Стрічав я перших новоселів (М. Нагнибіда); Трудящі Львова підтримують зв'язок з новоселами цілинних земель (з газ.). Словник української мови у 20 томах