1. Словник української мови в 11 томах

нормувати

НОРМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Визначати, установлювати, запроваджувати норму в чому-небудь.

Треба навчитись планувати своє власне життя, нормувати свою працю і розподіляти робочий час (Смолич, Перша книга, 1961, 50);

З часом князі стали нормувати її [данини] розміри, і вона перетворювалась в постійну державну подать (Іст. УРСР, І, 1953, 51).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нормувати — нормува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. нормувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. Визначати, розробляти нормативи та встановлювати, запроваджувати норми в чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нормувати — Вимірювати, вимірити, повимірювати, замірювати, замірити, позамірювати, намірювати, намірити, понамірювати, розмірювати, розміряти, порозмірювати, умірювати, умірити, повмірювати, зобов'язувати, зобов'язати, позобов'язувати, призначувати, призначати... Словник чужослів Павло Штепа
  4. нормувати — НОРМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що. Визначати, установлювати, запроваджувати норму в чому-небудь. Треба навчитись планувати своє власне життя, нормувати свою працю і розподіляти робочий час (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. нормувати — Нормува́ти, норму́ю, норму́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)