носок
НОСО́К, ска, ч.
1. Зменш, до ніс 1, 2.
— Подивилась [жінка] й зморщила носок… (Вовчок, VI, 1956, 269);
Рання пташка носок теребить, а пізня очиці жмурить (Номис, 1864, № 11309).
2. Передня частина взуття, панчіх, шкарпеток, ступні і т. ін.
Став [Оксен] танцювати гопак на манір лезгинки, пружно викидаючи перед собою носки чобіт (Тют., Вир, 1964, 209);
Вона вже дивилася під ноги й носками туфель не збивала мерзлих грудочок (Чорн., Потік.., 1956, 49).
На носка́х — спираючись на передню частину ступні.
З класу виходили [діти] тихенько, на носках (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 33);
На носки́ става́ти (ста́ти, спина́тися, зіп’ясти́ся і т. ін.) — ставати, спираючись на передню частину ступні.
Він стояв під насипом, зіп’явшись на носки, сердитий, знервований (Гончар, III, 1959, 368).
3. Передня частина багатьох предметів.
Ложку треба тримати носком до губів (Укр. страви, 1957, 401);
Лапчастий носок сошника розгортає грунт до вологого (Хлібороб Укр., 9, 1965, 30).
4. перев. мн. носки́, ів. Те саме, що шкарпе́тки.
Значення в інших словниках
- носок — носо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- носок — -ска, ч. 1》 Зменш. до ніс 1), 2). 2》 Передня частина взуття, панчіх, шкарпеток, ступні і т. ін. На носках — спираючись на передню частину ступні. 3》 Передня частина багатьох предметів. 4》 перев. мн. носки, -ів. Те саме, що шкарпетки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- носок — Шкарпетка, див. чулок Словник чужослів Павло Штепа
- носок — НОСО́К, ска, ч. 1. Зменш. до ніс 1, 2. – Подивилась [жінка] й зморщила носок... (Марко Вовчок); Рання пташка носок теребить, а пізня очиці жмурить (Номис). 2. Передня частина взуття, панчіх, шкарпеток, ступні і т. ін. Словник української мови у 20 томах
- носок — Носо́к, носка́, на носку́; носки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- носок — Носо́к, -ска м. ум. отъ ніс. 1) Носикъ. У моєї мами носок довгий. Г. Барв. 504. 2) Клювъ птицы. Рання пташка носок чистить. Чуб. І. 261. 3) Носокъ (обуви). Перебуйся назад носками. Ном. 4) У яйца: острый конецъ. Словник української мови Грінченка