нотний

НО́ТНИЙ, а, е.

1. Прикм. до но́та¹1, 3.

Нотна бібліотека; Нотні книжки.

∆ Но́тна а́збука див. а́збука;

Но́тний знак — те саме, що но́та¹1.

Вони нам залишилися навік, Ті чорні візерунки нотних знаків… (Рильський, III, 1961, 248);

*У порівн. На стовпах сидять якісь пташки, яскравопері, ситі, наче нотні знаки (Кучер, Трудна любов, 1960, 203).

2. Признач. для написання нот.

На другому столі.. лежали розгорнуті нотні листки паперу (Н.-Лев., І, 1956, 448);

По п’ять рядів ідуть лінійки нотні, Німі і чорні знаки виступають, Що розцвітуть колись огнями сурем, Медовими розливами скрипок (Рильський, II, 1960, 92);

*Образно. Вогні, вогні… Велична симфонія, написана вогнями на нотних паралелях вулиць (Руд., Остання шабля, 1959, 313).