1. Словник української мови в 11 томах

нукер

НУ́КЕ́Р, а, ч., іст. Воїн з особистої варти князя, хана і т. ін. у деяких народів Сходу; дружинник.

Нукери галасували, щось пили безперервно, лаялися між собою (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 388).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нукер — ну́ке́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. нукер — -а, ч., іст. Воїн з особистої варти князя, хана і т. ін. у деяких народів Сходу; дружинник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нукер — НУ́КЕ́Р, а, ч., іст. Воїн з особистої варти князя, хана і т. ін. у деяких народів Сходу; дружинник. Нукери галасували, щось пили безперервно, лаялися між собою (А. Хижняк). Словник української мови у 20 томах