1. Словник української мови в 11 томах

нурок

НУРО́К, рка́, ч., діал. Нирок.

*У порівн. Він вухом ловив бездонну тишу, поринав у ній, як нурок у морській безодні (Фр., VIII, 1952, 102).

◊ Да́ти нурка́, діал.: а) впірнути.

Срібна вода дзюрчала раз у раз — веселенько. Аж тягнуло дати стрімголов нурка в безодню (Козл., Мандрівники, 1946, 37);

б) раптово зникнути, сховатися куди-небудь.

— Прошу отця професора! — благав ученик, крутячись на місці, а далі дав нурка і сховався під лавку (Фр., IV, 1950, 222).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нурок — Нурок: — нирець [IV] — той, що поринає в воду; водолаз [XI] Ну́рка (нурця) давати — пірнати [21] Словник з творів Івана Франка
  2. нурок — нуро́к іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  3. нурок — -рка, ч., діал. Нирок. Дати нурка діал. — а) впірнути; б) раптово зникнути, сховатися куди-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нурок — НУРО́К, рка́, ч., діал. Нирок. * У порівн. Він вухом ловив бездонну тишу, поринав у ній, як нурок у морській безодні (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  5. нурок — ну́рок пірнальник (ст): Помпієрам прийшла на допомогу самоохотна бригада нурців-водолазів, що складалася з трохи старших від мене батярчуків із Церковної вулиці (Керницький) ◊ да́ти ну́рка (ну́рца) пірнути (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. нурок — да́ти нурка́ (нурця́), діал. Різко, раптово пригнутися, сховатися куди-небудь; пірнути. Прошу отця професора! — благав ученик (учень), крутячись на місці, а далі дав нурка й сховався під лавку (І. Франко). Фразеологічний словник української мови
  7. нурок — НИРО́К (загальна назва диких водоплавних птахів родини качиних, що пірнають по здобич), НИРЕ́ЦЬ, НОРЕ́ЦЬ, ПІРНИ́КОЗА розм., НУРО́К діал., НУРЕ́ЦЬ діал. А гагара — нирець, ниркова птиця, через те охота (полювання) на неї має свої особливості й свою принадність (Остап Вишня). Словник синонімів української мови