нурт
НУРТ, у, ч.
1. Те саме, що вир.
Я не за себе тоді жахавсь, а боявся за тебе, Що без керма й без керманича серед нуртів опинившись, Твій корабель не спроможеться більшої витримать бурі… (Зеров, Вибр., 1966, 248);
Вночі.. побігла жінка топитися до Бугу. З води її витягнув за коси Кирило Іванишин, який саме поставив біля нурту перемет (Стельмах, II, 1962, 362);
— Вже доведи до ладу свої справи в Ковалівці, а не кидайся з головою в новий глибокий нурт (Кучер, Прощай.., 1957, 257).
2. у знач. присл. нурта́ми. Крутячись, вируючи.
Затрясся луг, хитнулися діброви, Пішла нуртами стріль-вода ріки (Бажан, Роки, 1957, 230).
3. перен. Велика кількість людей; натовп.
Над плином алей узбережних, В нурті біля Красних воріт Уступи домів біловежних Підносились плавно в зеніт (Ба-жан, Роки, 1957, 261).
Значення в інших словниках
- нурт — нурт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- нурт — див. ВИР; П. натовп. Словник синонімів Караванського
- нурт — див. вир Словник синонімів Вусика
- нурт — -у, ч. 1》 Те саме, що вир. 2》 у знач. присл. нуртами. Крутячись, вируючи. 3》 перен. Велика кількість людей; натовп. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нурт — НУРТ, у, ч. 1. Те саме, що вир. Я не за себе тоді жахавсь, а боявся за тебе, Що без керма й без керманича серед нуртів опинившись, Твій корабель не спроможеться більшої витримать бурі... (М. Зеров); Вночі .. побігла жінка топитися до Бугу. Словник української мови у 20 томах
- нурт — ВИР (місце в річці, морі тощо з круговим рухом води), КОЛО́ВОРОТ, НУРТ, ЧОРТОРИ́Й підсил., КРУТІ́Ж, КРУГОВЕ́РТЬ, ВОДОВЕ́РТЬ рідше, КОЛО́ВЕРТЬ рідше, КРУТОВЕ́РТЬ рідше, НУ́РТА рідше, НУРТИНА́ рідше, НУРТО́ВИЩЕ рідше, КРУГОВОРО́Т рідше... Словник синонімів української мови
- нурт — Нурт, -ту, -тові, в -ті; ну́рти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- нурт — Ну́рт, -та м. Водоворотъ, омутъ. Всіх німців нуртам Дніпровим оддано. Словник української мови Грінченка