1. Словник української мови в 11 томах

нявкання

НЯ́ВКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ня́вкати і звуки, утворювані цією дією.

Раптом чути жалісне котяче нявкання (Коч., II, 1956, 34);

Колюча гущавина низькорослої жовтої акації на схилах яру повнилася нявканням березневих котів (Мур., Жила.. вдова, 1960, 187);

*Образно. — Нічого співати, Іно, бо не спів вийде, а так — котяче нявкання (Шовк., Починається юність, 1938, 258).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нявкання — ня́вкання іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. нявкання — -я, с., розм. Дія за знач. нявкати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нявкання — НЯ́ВКАННЯ, я, с. Дія за знач. ня́вкати і звуки, утворювані цією дією. Раптом чути жалісне котяче нявкання (І. Кочерга); Колюча гущавина низькорослої жовтої акації на схилах яру повнилася нявканням березневих котів (І. Муратов); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  4. нявкання — Ня́вкання, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. нявкання — Ня́вкання, -ня с. Мяуканье. Словник української мови Грінченка