1. Словник української мови в 11 томах

нікчемник

НІКЧЕ́МНИК, а, ч., зневажл. Те саме, що нікче́ма.

— Бевзні! нікчемники!.. пеньки головаті!! — закричить на остатку Мирін та й затихне… (Мирний, II, 1954, 86).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нікчемник — нікче́мник іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. нікчемник — див. невмілий; нікчемний Словник синонімів Вусика
  3. нікчемник — -а, ч., зневажл. Те саме, що нікчема. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нікчемник — НІКЧЕ́МНИК, а, ч., зневажл. Те саме, що нікче́ма. – Бевзні! нікчемники!.. пеньки головаті!! – закричить на остатку Мирін та й затихне... (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  5. нікчемник — НІКЧЕ́МА зневажл. (ні на що не здатна людина), НІКЧЕ́МНИК зневажл. рідше, НЕДОРІ́КА зневажл.; НУЛЬ розм., ПІША́К розм., ПІГМЕ́Й зневажл., ТЛЯ зневажл., АБИ́ЩО зневажл. (про соціально незначну людину); ДРІБНО́ТА розм., ШУ́ШВАЛЬ зневажл., ШАНТРАПА́ зневажл. Словник синонімів української мови
  6. нікчемник — Нікчемник, -ка м. Негодный, ни къ чему неспособный человѣкъ. Мир. ХРВ. 87. Словник української мови Грінченка