нікчемний

НІКЧЕ́МНИЙ, а, е.

1. Ні на що не здатний.

Сам Бар признає, що Верлен був нікчемний чоловік (Фр., XVI, 1955, 255);

Завжди так виходить, що нікчемні люди — і працівники нікчемні (Ком. Укр., 3, 1965, 52);

// Який не викликає до себе поваги; жалюгідний.

Його штовхнули, і він впав на коліна перед Максимом, блідий, пошарпаний весь, нікчемний (Коцюб., II, 1955, 101);

// Який не відповідає певним вимогам; поганий.

Чи не покинуть нам, небого, Моя сусідонько убога, Вірші нікчемні віршувать (Шевч., II, 1963, 422);

Коли б же хоч долото яке нікчемне, хоч паля яка негодяща! Не було нічого (Вовчок, І, 1955, 334).

2. Незначний, несуттєвий.

Не можна не пожаліти людей, які, спостерігаючи боротьбу марксистів з ліквідаторами, відбуваються нікчемними словами про шкідливість спорів, чвар, усобиці.. (Ленін, 23, 1972, 402);

Виявилось, що на кожного з тих, хто сидів тут, було якесь звинувачення. Найчастіше — це нікчемні, сміхотворні звинувачення (Збан., Єдина, 1959, 58);

// Позбавлений цінності, значення.

Як птиця без крил, так життя без кохання Нікчемне й пусте (Підс., Поеми, 1954, 95).

3. Дуже малий, незначний щодо розміру, кількості і т. ін.

Так, за ті нікчемні гроші Він танцює, він, що перше Був величним, жах наводив (Л. Укр., IV, 1954, 136);

Юрбами ходять отамани [заробітчан] за прикажчиками.. А наймачам цього тільки й треба: всюди, ніби змовившись, пропонують однаково нікчемні ціни (Гончар, Таврія, 1952, 56).

4. Безсилий, немічний, кволий.

— Вона, — кажуть царевичу, — нікчемна, вона тобі не дванадцять синів родить, а дванадцять кошенят приведе! (Стор., І, 1957, 63);

— Ой, хороше телятко! А було ж нікчемне та негодяще (Донч., VI, 1957, 146);

Мене, Сашка Жука, набило серед вулиці якесь нікчемне руде дівчисько!.. (Сміл., Сашко, 1957, 13).