1. Словник української мови в 11 томах

німувати

НІМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., заст. Мовчати.

— Так мені остогидла хата-пустка, так докучило раз у раз німувати, що хоч бери, старий дід, та лізь живцем у землю… (Коцюб., І, 1955, 42);

Він весь час хмурився і здебільшого німував (Голов., Тополя.., 1965, 140);

*Образно. Сьогодні довго, як на зло, німував шлях, тільки потемнілі одволожені липи зрідка обзивались простудженими голосами гайворонів (Стельмах, Правда..,, 1961, 215).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. німувати — німува́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. німувати — див. МОВЧАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. німувати — див. мовчати Словник синонімів Вусика
  4. німувати — -ую, -уєш, недок., заст. Мовчати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. німувати — НІМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Нічого не говорити; мовчати. – Так мені остогидла хата-пустка, так докучило раз у раз німувати, що хоч бери, старий дід, та лізь живцем у землю... (М. Коцюбинський); Він весь час хмурився і здебільшого німував (С. Словник української мови у 20 томах
  6. німувати — МОВЧА́ТИ (нічого не говорити; зберігати щось у таємниці), НІМУВА́ТИ заст., НІМО́ТСТВУВАТИ заст.; ЗАМО́ВЧУВАТИ (з певною метою обминати мовчанкою щось); ПОМО́ВЧУВАТИ розм., ПОМО́ВКУВАТИ розм. (ухиляючись, утримуючись від розмов). — Док. Словник синонімів української мови
  7. німувати — Німува́ти, -му́ю, -му́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. німувати — Німува́ти, -му́ю, -єш гл. 1) Быть нѣмымъ. 2) Безмолвствовать. Німує все, могила могилою. Г. Барв. 467. Німує розум, серце замірає. К. ЦН. 187 Аж подумати гірко, як ото людина гарна зникла німуючи з-посеред миру Божого. Хата. 64. Словник української мови Грінченка