ніяково
НІ́Я́КОВО.
1. Присл. до ні́я́ковий.
Хлопці ніяково тупцювалися біля дверей (Тют., Вир, 1964, 468);
Мирон присів, ніяково подивився на Олександра (Стельмах, II, 1962, 23).
2. у знач. присудк. сл. Незручно, не по собі.
Галя дивилася прямо йому в вічі гостро-гостро… Чіпці стало ніяково (Мирний, І, 1949, 340);
Йому аж ніяково стало за свою нечемність (Баш, Вибр., 1948, 31);
Микола бачив, що Іванові ніяково і досадно, і йому шкода зробилось товариша (Гжицький, Вел. надії, 1963, 111).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ніяково — ні́я́ково 1 прислівник незмінювана словникова одиниця ні́я́ково 2 присудкове слово незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- ніяково — (почувати себе) – не по собі кому; ні в сих ні в тих (ні в тих ні в сих) [бути (почуватися, стояти, сидіти і т. ін.)]; ні в п’ять ні в десять; не в своїй тарілці (бути) почувати себе; [сидіти] як (наче і т. ін.) [сорока] в сливах. Словник фразеологічних синонімів
- ніяково — НІ́Я́КОВО. 1. Присл. до ні́я́ковий. Хлопці ніяково тупцювалися біля дверей (Григорій Тютюнник); Мирон присів, ніяково подивився на Олександра (М. Стельмах). 2. у знач. присудк. сл. Незручно, не по собі. Галя дивилася прямо йому в вічі гостро-гостро... Словник української мови у 20 томах
- ніяково — Ні́я́ково, ні́я́ко, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)