1. Словник української мови в 11 томах

обагрений

ОБА́ГРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обагри́ти.

Обагрену яскравим заходом стіну клювали кулі (Гончар, І, 1954, 132);

Я руку подаю земній сім’ї єдиній… А тим… Хто,в кров обагрений, по кров нову іде, Свинцем розтопленим прокляття хай паде! (Рильський, III, 1961, 64).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обагрений — оба́грений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обагрений — див. червоний Словник синонімів Вусика
  3. обагрений — [обагреинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. обагрений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обагрити. || обагрено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. обагрений — ОБА́ГРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обагри́ти. Шовкова сукня кров'ю обагрена, солодкий усміх на устах застиг (І. Франко); Обагрену яскравим заходом стіну клювали кулі (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах