обагрений
ОБА́ГРЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до обагри́ти.
Шовкова сукня кров'ю обагрена, солодкий усміх на устах застиг (І. Франко);
Обагрену яскравим заходом стіну клювали кулі (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обагрений — оба́грений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- обагрений — див. червоний Словник синонімів Вусика
- обагрений — [обагреинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- обагрений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обагрити. || обагрено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обагрений — ОБА́ГРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обагри́ти. Обагрену яскравим заходом стіну клювали кулі (Гончар, І, 1954, 132); Я руку подаю земній сім’ї єдиній… А тим… Хто,в кров обагрений, по кров нову іде, Свинцем розтопленим прокляття хай паде! (Рильський, III, 1961, 64). Словник української мови в 11 томах