обачити

ОБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. і без додатка, заст. Побачити, помітити.

Чи Чайчиха не обачила — сіла вона собі оддалік. Наша мати сама до неї добралась — сіла (Вовчок, І, 1955, 207).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обачити — оба́чити дієслово доконаного виду побачити рідко Орфографічний словник української мови
  2. обачити — -чу, -чиш, док., перех. і без додатка, заст. Побачити, помітити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обачити — ОБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що і без прям. дод., заст. Побачити, помітити. Чи Чайчиха не обачила – сіла вона собі оддалік. Наша мати сама до неї добралась – сіла (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  4. обачити — Вбачати, помічати, дивитися, роздивлятися, побачити Словник застарілих та маловживаних слів
  5. обачити — ПОМІ́ТИТИ (сприймаючи зором, слухом тощо, звернути увагу на когось, щось, виділити з-поміж оточення), ПРИМІ́ТИТИ, ПІДМІ́ТИТИ, СПОСТЕРЕГТИ́, ВІДЗНА́ЧИТИ, ЗАУВА́ЖИТИ (ЗАВВА́ЖИТИ) розм., ЗАМІ́ТИТИ розм., ЗАПРИМІ́ТИТИ розм., ПІЙМА́ТИ розм., НАСТЕРЕГТИ́ розм. Словник синонімів української мови
  6. обачити — Обачити, -чу, -чиш гл. 1) Увидѣть. Та скажи мі, чи обачу миленького очі. Гол. 769. 2) Замѣтить. М'я з другою в любві обачила. Чуб. V. 376. Словник української мови Грінченка