1. Словник української мови в 11 томах

оббивка

ОББИ́ВКА, и, ж.

1. рідко. Дія за знач. оббива́ти 4.

Плахтова тканина широко застосовується для драпірування та оббивки меблів (Нариси з іст. укр.. мист., 1969, 147).

2. Матеріал, яким оббивають що-небудь.

На полі темно-бронзової оббивки канапи обидві постаті так виразно малювались, неначе на чорному полі картини дуже ясне малювання (НІ.-Лев., І, 1956, 117);

Дорога оббивка ніжно підкреслює благородні візерунки карельської берези (Сенч., Опов., 1959, 104).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оббивка — обби́вка іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. оббивка — -и, ж. 1》 рідко. Дія за знач. оббивати 4). 2》 Матеріал, яким оббивають що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оббивка — ОББИ́ВКА, и, ж. 1. рідко. Дія за знач. оббива́ти 4. Плахтова тканина широко застосовується для драпірування та оббивки меблів (з наук.-попул. літ.). 2. Те саме, що оббиття́. Словник української мови у 20 томах
  4. оббивка — ПОКРИТТЯ́ (те, чим покривають якусь поверхню з метою її захисту, прикраси тощо); ОББИТТЯ́, ОББИ́ВКА, ВЕРХ (тканина, шкіра); ОБОЛО́НКА, СОРО́ЧКА спец. (захисне); ОБШИ́ВА, ОБШИ́ВКА, ОБШИТТЯ, ОПАЛУБКА (споруд, засобів транспорту тощо); ШАРУВА́ННЯ розм. Словник синонімів української мови