оббризканий
ОББРИ́ЗКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оббри́зкати.
Старий, увесь оббризканий болотом, обшарпаний і піднепалий, згорбився і постарівся [Староміський] о яких десять літ (Фр., III, 1950, 68);
В очах полісовщика, який розгублено стоїть біля ставу, нестерпно блищать в’їжджені, оббризкані росою шини (Стельмах, II, 1962, 46);
*Образно. Оббризкані гарячим сонцем скелі — Граніту віковічний моноліт (Дор., Єдність, 1950, 49).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оббризканий — оббри́зканий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- оббризканий — [об:ризканией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- оббризканий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до оббризкати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оббризканий — ОББРИ́ЗКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до оббри́зкати. Старий, увесь оббризканий болотом, обшарпаний і піднепалий, згорбився і постарівся [Староміський] о яких десять літ (І. Словник української мови у 20 томах
- оббризканий — Оббри́зканий, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)