оббілувати

ОББІЛУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, док., перех. Обробити тушу забитої тварини (зняти шкуру, викинути нутрощі і т. ін.).

Іван-царенко взяв того зайця, оббілував, витер вогню деревом об дерево, спік, з’їв (Укр.. казки, 1951, 179);

Нарешті Юрко оббілував голову з виряченими байдужими до всього очима кроля (Чорн., Потік.., 1956, 336).

◊ Оббілува́ти, як бі́лку — те саме, що Обде́рти, як (мов і т. ін.) ли́пку (бі́лку) ( див. обдира́ти).

Не бачити Чуплакові своєї рябої корови. Вилікує вона [лікар] його чи ні, а оббілує, як білку (Чорн., Визвол. земля, 1950, 136).

ОББІЛУВА́ТИ², у́ю, у́єш, док., перех. Побілити, вибілити всю будівлю розчином крейди, вапна і т. ін.

Вільшаницькі молодиці опорядили перед весіллям дім І двір Моссаковського: оббілували всередині, гарненько обмазали й побілили около (Н.-Лев., III, 1956, 81).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оббілувати — (знімати шкуру із забитої тварини) білувати, здирати, лупити, облуплювати. Словник синонімів Полюги
  2. оббілувати — оббілува́ти 1 дієслово доконаного виду обробити тушу оббілува́ти 2 дієслово доконаного виду побілити всю будівлю Орфографічний словник української мови
  3. оббілувати — I -ую, -уєш, док., оббіловувати, -ую, -уєш, недок., перех. Обробити тушу забитої тварини (зняти шкуру, викинути нутрощі і т. ін.). II -ую, -уєш, док., оббіловувати, -ую, -уєш, недок., перех. Побілити, вибілити всю будівлю розчином крейди, вапна і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. оббілувати — ОББІЛУВА́ТИ², у́ю, у́єш, док., що. Побілити всю будівлю. Вільшаницькі молодиці опорядили перед весіллям дім і двір Моссаковського: оббілували всередині, гарненько обмазали й побілили около (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
  5. оббілувати — обідра́ти (обчи́стити, оббілува́ти і т. ін.), як (мов, ні́би і т. ін.) бі́лочку (бі́лку) кого. Забрати в кого-небудь якесь майно, багатство, гроші; відібрати все у когось. Покрала вона срібло та золото в офіцера .. Фразеологічний словник української мови
  6. оббілувати — ОБДИРА́ТИ (знімати із забитої тварини шкуру), ЗДИРА́ТИ, ОБЛУ́ПЛЮВАТИ, БІЛУВА́ТИ, ОББІЛО́ВУВАТИ, ЛУПИ́ТИ, ЗЛУ́ПЛЮВАТИ. — Док.: обде́рти, обідра́ти, зде́рти, облупи́ти, оббілува́ти, побілува́ти, злупи́ти. Звіра витягнено і обдерто зі шкіри (І. Словник синонімів української мови
  7. оббілувати — Оббілува́ти і обілува́ти, -лу́ю, -лу́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. оббілувати — Оббілувати, -лую, -єш гл. Снять шкуру. Іван царевич узяв того зайця, оббілував. Рудч. Ск. II. 106. Словник української мови Грінченка