1. Словник української мови в 11 томах

обважнений

ОБВА́ЖНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обважни́ти.

Паничик Вітюньо обліг на смертній постелі. Увесь дім був обважнений смутком (Дн. Чайка, Тв., 1960, 64);

Двічі починала фонтанувати газом свердловина, і двічі її приборкували обважненим гематитом глинистим розчином (Роб. газ., 19. VII 1965, 2);

*Образно. Природа, обважнена осінніми благами, лагідно благословляла людські веселощі (Кач., Вибр., 1953, 286).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обважнений — обва́жнений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обважнений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обважнити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обважнений — ОБВА́ЖНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обважни́ти. Паничик Вітюньо обліг на смертній постелі. Увесь дім був обважнений смутком (Дніпрова Чайка); Природа, обважнена осінніми благами, лагідно благословляла людські веселощі (Я. Качура); // у знач. прикм. Обважнене паливо. Словник української мови у 20 томах