1. Словник української мови в 11 томах

обвитий

ОБВИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обви́ти.

Стрункі білі колони, обвиті диким виноградом, стояли біля його [панського будинку] входу (Гончар, III, 1959, 136);

Синім небом вкрита, нивами обвита, Тягнеться слобідка над старим Дніпром (Щог., Поезії, 1958, 394);

Свічка горіла рівно і ясно, світ її падав на матір, обвиту дитячими руками (Мирний, І, 1954, 211);

В землянці Данилко, все ще з обвитою бинтом головою, застав двох незнайомих (Панч, Синів.., 1959, 106);

На голім тапчані, Обвитий в чорні, підрані шматища, Лежав газда конаючий (Фр., XIII, 1954, 34).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обвитий — обви́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обвитий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обвити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обвитий — ОБВИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обви́ти. Стрункі білі колони, обвиті диким виноградом, стояли біля його .. входу (О. Гончар); Синім небом вкрита, нивами обвита, Тягнеться слобідка над старим Дніпром (Я. Словник української мови у 20 томах