1. Словник української мови в 11 томах

обголений

ОБГО́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обголи́ти 1, 2.

Зовсім обголені лиця в чоловіків та дідів неприємно вражали очі, неначе лиця акторів або ксьондзів (Н.-Лев., II, 1956, 407);

Обголені з листя каштани і ясені підносили свої сірі гілляки до сірого неба (Фр., VI, 1951, 443);

//

у знач. прикм. Врешті він [циган].. присунувся до вогню, так що його суворе обголене обличчя заблищало міддю (Коцюб., І, 1955, 368);

Вона [хмарка] чіплялась за смерекові гребені зелені, за уступи обголеної кручі (Л. Укр., І, 1951, 196).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обголений — Не ідентичні й слова обголений та оголений. Обголений – якого поголили. Обголене обличчя. Оголений – 1. З якого зняли одяг, покриття, зробили голим. Оголені спини. Оголена земля. 2. Залишений без потрібного, без захисту. Оголений фронт. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. обголений — обго́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  3. обголений — див. безволосий Словник синонімів Вусика
  4. обголений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обголити 1), 2). || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. обголений — ОБГО́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обголи́ти 1, 2. Зовсім обголені лиця в чоловіків та дідів неприємно вражали очі, неначе лиця акторів або ксьондзів (І. Нечуй-Левицький); Обголені з листя каштани і ясені підносили свої сірі гілляки до сірого неба (І. Словник української мови у 20 томах
  6. обголений — Обго́лений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)