обдаряти
ОБДАРЯТИ, яю, яєш, недок., ОБДАРИТИ, дарю, дарит, док., перех., рідко. Те саме, що обдаровувати.
Як же їх [молодих] обдарили подарками.., так вони [родичі] і замовкли, і затихли, надіючись і погуляти опісля по закону (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 353);
Ївга трохи не загубила книша, яким матушка обдарила (Панас Мирний, III, 1954, 42);
За ним стоїть Могутня чесна сила, .. Вона цим щастям боротьби Андрюшу обдарила (Леонід Первомайський, II, 1958, 284).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обдаряти — обдаря́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- обдаряти — -яю, -яєш, недок., обдарити, -дарю, -дариш, док., перех., рідко. Те саме, що обдаровувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обдаряти — ОБДАРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОБДАРИ́ТИ, дарю́, да́риш, док., кого, що чим і без дод., рідко. Те саме, що обдаро́вувати. Як же їх [молодих] обдарили подарками [подарунками].. Словник української мови у 20 томах
- обдаряти — ДАРУВА́ТИ кому що (передавати у власність безкоштовно), ДАРИ́ТИ розм., ПРЕЗЕНТУВА́ТИ заст., розм.; ДАВА́ТИ, ПІДНО́СИТИ (перев. із сл. подарунок, дар тощо); ОБДАРО́ВУВАТИ, ЗАДАРО́ВУВАТИ, ОЗОЛО́ЧУВАТИ (ОБЗОЛО́ЧУВАТИ) розм., ОБДАРЯ́ТИ розм., ОБДАВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- обдаряти — Обдаряти, -ря́ю, -єш сов. в. обдари́ти, -рю́, -риш, гл. = обдаровувати, обдарувати. Левиц. І. 44. Ой підіте, скриню одімкніте, подарочки та й заберіте, усіх бояр та й обдаріте. Грин. III. 482. Словник української мови Грінченка