обдертий
ОБДЕ́РТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до обде́рти.
Швидко ми налічили сім стовпів, на котрих дерево було обдерте смугами завширшки на два пальці (Н.-Лев., II, 1956, 390);
Хати вже були обдерті, розбиті, переповнені пилом (Коцюб., II, 1955, 89);
// У знач. прикм.
Деякі [ріпники] в обдертих, зароплених сорочках.. їдять хліб (Фр., І, 1955, 155);
Посеред камери.. стояв маленький іконостасик з рядом старих, потемнілих образів в обдертій позолоті (Вас., І, 1959, 202);
// обде́рто, безос. присудк. сл.
Руки. починають щеміти від цього ізоляційного скла, що й тут по палубі всюди валяється купами.. Все порвано, порубано, обдерто (Гончар, Тронка, 1963, 239).
2. у знач. прикм. Одягнений у лахміття, в дірявий, поношений одяг; обшарпаний.
Семерко дітей усякої масті, але однаково обдертих і без шапок хлипали та заводили на всі голоси (Дн. Чайка, Тв., 1960, 70);
Чия тота крайня хата коцюбов [коцюбою] підперта? Чи не тої дівчиноньки, що ходить обдерта? (Коломийки, 1969, 108).
3. у знач. прикм., перен. Убогий, знедолений.
— Скажи нам, чого це від вас, з Туреччини, тісниться до нас така сила обдертого робучого [робочого] люду..? (Коцюб., І, 1955, 294);
Тут сорок літ тому ішли більшовики… Ці посланці робочих мас Росії, Її обдертих сіл, її фабричних міст (Бажан, Роки, 1957, 214).
Значення в інших словниках
- обдертий — (який у поношеному одязі) обідраний, обірваний, обшарпаний, бідний. Словник синонімів Полюги
- обдертий — обде́ртий 1 дієприкметник від: обде́рти обде́ртий 2 прикметник обшарпаний; убогий Орфографічний словник української мови
- обдертий — див. драний Словник синонімів Вусика
- обдертий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до обдерти. || обдерто, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм.Одягнений у лахміття, в дірявий, поношений одяг; обшарпаний. 3》 у знач. прикм., перен. Убогий, знедолений. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обдертий — ОБДЕ́РТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до обде́рти. Швидко ми налічили сім стовпів, на котрих дерево було обдерте смугами завширшки на два пальці (І. Нечуй-Левицький); Хати вже були обдерті, розбиті, переповнені пилом (М. Коцюбинський); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
- обдертий — обде́рти (обідра́ти, облупи́ти і т. ін.) / обдира́ти (облу́плювати і т. ін.), як (мов, на́че і т. ін.) (ту (молоде́ньку і т. ін.)) ли́пку кого, що. Забрати у когось гроші, майно, коштовності і т. ін. Фразеологічний словник української мови
- обдертий — БІ́ДНИЙ (який живе в нестатках), УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), НЕІМУ́ЩИЙ книжн., заст., ЗЛИДЕ́ННИЙ підсил., НУЖДЕ́ННИЙ підсил., ГО́ЛИЙ підсил. розм., НИ́ЩИЙ підсил. заст., ОБІ́ДРАНИЙ (ОБДЕ́РТИЙ) підсил. розм., ГОЛОДРА́НИЙ зневажл., ГОЛОПУ́ЗИЙ зневажл. Словник синонімів української мови