обдувати
ОБДУВА́ТИ і ОБДИМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБДУ́ТИ, обду́ю, обду́єш і обідму́, обідме́ш, док., перех.
1. тільки 3 ос. Обдавати подувом з усіх боків або весь час (про вітер, повітря); обвівати, овівати.
Воно й краще влітку без сорочки. І вітер тебе обдуває, і сонечко припікає (Тулуб, Людолови, І, 1957, 84);
Вітерець обдуває траву, і вона блищить, тече, як вода (Гончар, Тронка, 1963. 38);
// Здувати щось з поверхні чого-небудь.
Обдувати попіл.
2. Дути, дмухати ротом на що-небудь з усіх боків, звичайно щось здуваючи; обдмухувати.
Порох.. вийняв.. хліба, покаляного в попіл.. І почав хліб обдувати та обтирати. (Мирний, II, 1954, 144);
Воли безшумно, як тіні, бродили по горі, обдуваючи росу трав (Тют., Вир, 1964, 222).
3. спец. Піддавати що-небудь дії струменя стисненого повітря (з метою очищення або охолодження).
Для відведення тепла, виділюваного на аноді, лампу обдувають потужним струменем повітря (Осн. радіотехн., 1957, 14).
Значення в інших словниках
- обдувати — обдува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- обдувати — і обдимати, -аю, -аєш, недок., обдути, обдую, обдуєш і обідму, обідмеш, док., перех. 1》 тільки 3 ос. Обдавати подувом з усіх боків або весь час (про вітер, повітря); обвівати, овівати. || Здувати щось із поверхні чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обдувати — ОБДУВА́ТИ, ОБДИМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБДУ́ТИ, обду́ю, обду́єш і обідму́, обідме́ш, док., кого, що. 1. тільки 3 ос. Обдавати подувом з усіх боків або весь час (про вітер, повітря); обвівати, овівати. Воно й краще влітку без сорочки. Словник української мови у 20 томах
- обдувати — ЗДУВА́ТИ (струменем повітря скидати, зносити що-небудь з якоїсь поверхні), ЗДМУ́ХУВАТИ, ЗДИМА́ТИ діал., ПРОДУВА́ТИ рідко; ОБДУВА́ТИ (з усіх боків). — Док.: зду́ти, зду́нути, здмухну́ти, проду́ти, обду́ти. Словник синонімів української мови