обдувати
ЗДУВА́ТИ (струменем повітря скидати, зносити що-небудь з якоїсь поверхні), ЗДМУ́ХУВАТИ, ЗДИМА́ТИ діал., ПРОДУВА́ТИ рідко; ОБДУВА́ТИ (з усіх боків). — Док.: зду́ти, зду́нути, здмухну́ти, проду́ти, обду́ти. Теплий вітерець здував з козельців шовковий пух (О. Донченко); Угорі ходив вітер і здмухував сніг (Григорій Тютюнник); Похитує головою чумак, прямує до кобзи, здмухує з неї порох і вже кладе її біля грудей, немов сповиту дитину (М. Стельмах); Шестірний почав бережно роздягатися, обтрушувати пил, здимати пух з одежі (Панас Мирний); Баба продувала порох з печі (В. Стефаник); Воли безшумно, як тіні, бродили по горі, обдуваючи росу трав (Григорій Тютюнник).
ОБДУВА́ТИ (дути, дмухаючи ротом на що-небудь з усіх боків), ОБДИМА́ТИ, ОБДМУ́ХУВАТИ. — Док.: обду́ти, обдму́хати. Він почав хліб обдувати та обтирати (Панас Мирний); Кукса спокійно розстебнув ремінну кобуру, вийняв пістолета і почав його обдмухувати з усіх боків (В. Кучер).
ОБВІВА́ТИ (ОВІВА́ТИ) (про подув вітру, струмінь повітря, запах і т. ін.), ОБВІ́ЮВАТИ (ОВІ́ЮВАТИ), ОБДАВА́ТИ, ОПОВИВА́ТИ, ОПА́ХУВАТИ, ОБДУВА́ТИ, ОБВІ́ТРЮВАТИ, ОБДИМА́ТИ (тільки про вітер, струмінь повітря); ПОДИХАТИ чим (злегка, час від часу). — Док.: обві́яти (ові́яти), обда́ти, опови́ти, опахнути, обду́ти, обві́трити. Вітер приємно обвіває обличчя (А. Шиян); Мимо пройшла жінка з оберемком соломи, і чув (Дорош), як його обвіяло.. душком тієї соломи (Григорій Тютюнник); Свіжий вологий вітер приємно овіває обличчя (з газети); З сходу дихнув вітрець й овіяв Остапа (М. Коцюбинський); Орестове обличчя обвіювали струми повітря (О. Досвітній); Запах розтопленого чавуну обдав Никанора (І. Микитенко); Шовкова трава.. обдавала (Івася) своїм пахучим холодочком (Панас Мирний); Шумить, шумить круг мене. Сокорики шумлять і тополі золоті на синьому. І вітер оповив мене ласкаво (О. Довженко); Їхні (грушок) терпкі пахощі увесь час оповивають чоловіка (М. Стельмах); Опахує медузу вітер, мне її, вгинає од країв (П. Тичина); Він ішов прудко, повітря туго обдувало його (Є. Гуцало); Прохолода обвітрює скроні; з моря подихало тихою прохолодою (Дніпрова Чайка).
Значення в інших словниках
- обдувати — обдува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- обдувати — і обдимати, -аю, -аєш, недок., обдути, обдую, обдуєш і обідму, обідмеш, док., перех. 1》 тільки 3 ос. Обдавати подувом з усіх боків або весь час (про вітер, повітря); обвівати, овівати. || Здувати щось із поверхні чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обдувати — ОБДУВА́ТИ, ОБДИМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБДУ́ТИ, обду́ю, обду́єш і обідму́, обідме́ш, док., кого, що. 1. тільки 3 ос. Обдавати подувом з усіх боків або весь час (про вітер, повітря); обвівати, овівати. Воно й краще влітку без сорочки. Словник української мови у 20 томах
- обдувати — ОБДУВА́ТИ і ОБДИМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБДУ́ТИ, обду́ю, обду́єш і обідму́, обідме́ш, док., перех. 1. тільки 3 ос. Обдавати подувом з усіх боків або весь час (про вітер, повітря); обвівати, овівати. Воно й краще влітку без сорочки. Словник української мови в 11 томах