1. Словник української мови в 11 томах

обезславлений

ОБЕЗСЛА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обезсла́вити;

// обезсла́влено, безос. присудк. сл.

А тут, усе є… й добро зосталося, й сам зостався… То що з того, що зостався?.. Коли твою честь украдено… душу твою обезславлено (Мирний, І, 1949, 386).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обезславлений — обезсла́влений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обезславлений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обезславити. || обезславлено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обезславлений — ОБЕЗСЛА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обезсла́вити; // обезсла́влено, безос. пред. А тут, усе є... й добро зосталося, й сам зостався... То що з того, що зостався?.. Коли твою честь украдено... душу твою обезславлено (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах