1. Словник української мови в 11 томах

обезславлювати

ОБЕЗСЛА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБЕЗСЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. обезславлять; док., перех. Те саме, що знесла́влювати.

Яке їй життя, коли її на увесь світ обезславили? (Мирний, IV, 1955, 61);

— Іди, іроде, щоб ти вже в безвість пішов! На все село обезславив наш рід.., — кипів Григорій (Стельмах, Хліб.., 1959, 573);

Жила я в наймах у одного пана, він мене обезславив й трохи не вигнав з двору без шматка хліба (Н.-Лев., II, 1956, 148).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обезславлювати — обезсла́влювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обезславлювати — див. ганьбити Словник синонімів Вусика
  3. обезславлювати — -юю, -юєш, недок., обезславити, -влю, -виш; мн. обезславлять; док., перех. Те саме, що знеславлювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обезславлювати — див. дискредитувати Словник чужослів Павло Штепа
  5. обезславлювати — ОБЕЗСЛА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБЕЗСЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. обезсла́влять; док., кого, що. Те саме, що знесла́влювати. Яке їй життя, коли її на увесь світ обезславили? (Панас Мирний); – Іди, іроде, щоб ти вже в безвість пішов!... Словник української мови у 20 томах
  6. обезславлювати — ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ (ОБПОГА́НЮВАТИ), ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ... Словник синонімів української мови