1. Словник української мови в 11 томах

обережно

ОБЕРЕ́ЖНО. Присл. до обере́жний.

Підходили [селяни] обережно, приглядаючись і прислухаючись — чи немає часом якоїсь пастки (Головко, II, 1957, 346);

Всі входили в хату обережно, сиділи поважно — ніхто не всміхнеться; розмова тиха (Вовчок, І, 1955, 154);

Узяв [Арсен] до рук скрипку й обережно заграв (Дмит., Розлука, 1957, 281);

Маланка.. розгортає стебло і збирає червоні зерна так обережно, ніжно, любовно, наче немовлятко виймає з купелі (Коцюб., II, 1955, 62);

— Ти поговори з Лідою Шепель. Обережно, тактовно, ти знаєш — як (Донч., V, 1957, 470);

Він обережно відповідав на мої запитання (Жур., Звич. турботи, 1960, 43).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обережно — обере́жно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. обережно — пр., ОБАЧНО і всі пох. від ОБЕРЕЖНИЙ; (рухатися) помалу, з оглядом. Словник синонімів Караванського
  3. обережно — Присл. до обережний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обережно — ОБЕРЕ́ЖНО. Присл. до обере́жний. Підходили [селяни] обережно, приглядаючись і прислухаючись – чи немає часом якоїсь пастки (А. Головко); Всі входили в хату обережно, сиділи поважно – ніхто не всміхнеться; розмова тиха (Марко Вовчок)... Словник української мови у 20 томах
  5. обережно — Обережно нар. Осторожно. МВ. (О. 1862. І. 81). Словник української мови Грінченка