обертом
О́БЕРТОМ, присл. Крутячись, обертаючись.
◊ Голова́ йде о́бертом; У голові́ [все] йде (пливе́ і т. ін.) о́бертом у кого, кому, від чого і без додатка: а) хто-небудь перебуває у хворобливому стані запаморочення.
Покладуть маску з наркозом.. Голова вам від того піде обертом, у вухах залящить, у грудях ударить (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 195);
Чубенко підвівся з лави й сів, у голові все пливло обертом, голова розривалася від болю (Ю. Янов., І, 1954, 289);
б) хто-небудь відчуває розгубленість, перебуває в стані приголомшеності (від надміру вражень, почуттів, численних турбот і т. ін.).
І що більше він думав про це, то все дужче хотілося йому все розказати, крикнути: — Це я вкрав! — І в його обертом ішла голова (Гр., І, 1.963, 259);
— Багато знає [І. В. Мічурін]! Дуже багато. Іноді читаєш — голова обертом іде (Довж., І, 1958, 448);
Спочатку у Ксені голова йшла обертом від нового. Бігла на роботу в колгоспне поле, а на неї звідусіль сипалося безліч незрозумілих слів, .. цікавих питань (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 112);
У мене в голові все йшло обертом. Я ніяк не міг похопити одної думки, що ледве ворушилась десь під свідомістю (Досв., Вибр., 1959, 88);
в) хто-небудь надмірно захоплюється власними успіхами, переоцінює їх.
— Молодий ти ще, битий ніколи не був, тому й голова тобі від слави йде обертом (Тулуб, Людолови, І, 1957, 58);
Світ пішо́в о́бертом; Земля́ (ха́та і т. ін.) пішла́ о́бертом кому і без додатка: а) у кого-небудь від запаморочення виникає, створюється ілюзія руху, обертання (про хворобливе сприйняття навколишнього світу).
Світ обертом пішов Орисі. Вона ледве могла встояти (Гр., II, 1963, 138);
Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Ле, Міжгір’я, 1953, 284);
Затуркали голову Захарові, а що питво затьмарило, зогрілася, охміліла душа, хата пішла обертом (Горд., Чужу ниву.., 1939, 61);
Нудотна гаряча втома розламувала тіло.. І зоряне небо, й сніги — все змішалося, пішло обертом (Гончар, II, 1959, 130);
б) хто-небудь дуже хвилюється, переживає під впливом якихось незвичайних подій.
Пішла обертом земля і під ногами і в очах командира. Його нагороджувала Батьківщина! (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 859);
Розстрілювали [фашисти] чи й так штовхали [людей] з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому запалав пожежами й пішов обертом (Ле, Мої листи, 1945, 225).
Значення в інших словниках
- обертом — о́бертом прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- обертом — див. перекидя Словник синонімів Вусика
- обертом — присл. Крутячись, обертаючись. Голова йде обертом у кого, кому, від чого і без додатка — а) хто-небудь перебуває у хворобливому стані запаморочення; б) хто-небудь відчуває розгубленість, перебуває в стані приголомшеності (від надміру вражень, почуттів... Великий тлумачний словник сучасної мови
- обертом — О́БЕРТОМ, присл. Крутячись, обертаючись. Словник української мови у 20 томах
- обертом — (аж (рідко бі́лий)) світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) (в оча́х (пе́ред очи́ма)) кому, у кого і без додатка. Фразеологічний словник української мови
- обертом — О́бертом, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- обертом — Обертом нар. 1) Круговращательно, кругомъ. 2) Голова Обертом іде. Голова кружится, идетъ кругомъ. Голова обертом іде і у п'ятіх раз-по-раз — шпиг-шпиг. Лебед. у. Словник української мови Грінченка