обживати
ОБЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЖИ́ТИ, иву́, иве́ш, док., перех. Освоювати нові місця, заселяючи їх і пристосовуючи для життя.
Люди освоюють, обживають цілі райони, краї, і туди завжди хтось повинен приїхати першим (Хор., Ковила, 1960, 71);
Обжити пустелю, збудувати житло, виростити пшеницю, сад, викопати криницю, викохати дитину і навчити її корисної праці — це благородний вияв людського творчого генія (Мельн., Обличчя.., 1960, 3);
// Освоюватися з незвичними умовами праці, побуту і т. ін.
Раніш ніж піднятися в космічні далі, Юрій Гагарін і Герман Титов подовгу обживали корабель (Рад. Укр., 12. IV 1962, 3);
// Пристосовувати для життя, роблячи зручним, затишним (перев. про нове житло).
— Громадським заходом збудуємо будиночок, розіб’ємо садок… з богом, дітки, обживати нової оселі! (Мирний, IV, 1955, 327);
Нову хату обживали гуртом, і малеча перетягала щодня свої стружки, сіно й ряденця до іншої кімнати, щоб уповні відчути розкіш казкового дому (Ю. Янов., Мир, 1956, 278).
Значення в інших словниках
- обживати — обжива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- обживати — -аю, -аєш, недок., обжити, -иву, -ивеш, док., перех. Освоювати нові місця, заселяючи їх і пристосовуючи для життя. || Освоюватися з незвичними умовами праці, побуту і т. ін. || Пристосовувати для життя, роблячи зручним, затишним (перев. про нове житло). Великий тлумачний словник сучасної мови
- обживати — ОБЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЖИ́ТИ, иву́, иве́ш, док., що. Освоювати нові місця, заселяючи їх і пристосовуючи для життя. Люди освоюють, обживають цілі райони, краї, і туди завжди хтось повинен приїхати першим (А. Словник української мови у 20 томах
- обживати — ОСВО́ЮВАТИ (робити придатним для господарського використання — про природні багатства, ресурси, землі), ПІДКОРЯ́ТИ, СКОРЯ́ТИ, ПІДКО́РЮВАТИ рідше; ОБЖИВА́ТИ (заселяючи нові місця, робити їх придатними для господарського використання). — Док. Словник синонімів української мови