обжинки
ОБЖИ́НКИ, ів, мн., етн. Закінчення, останній день жнив і свято з цієї нагоди.
Надходить осінь. Одробились у полі; справили обжинки (Вовчок, І, 1955, 61);
Колос у полі нахилить пшениця, Пилом покрита з курного шляху. Будуть їй добрі обжинки сниться (Шпорта, Вибр., 1958, 51);
Нам не раз доводилось бути в селі на обжинках. Останню гривку тепер, як правило, зрізає своєю машиною передовий комбайнер, дівчата йому плетуть вінок (Вітч., 3, 1969, 212).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обжинки — обжи́нки множинний іменник, істота етн. Орфографічний словник української мови
- обжинки — див. жнива Словник синонімів Вусика
- обжинки — -ів, мн., етн. Закінчення, останній день жнив і свято, народні гуляння з цієї нагоди. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обжинки — ОБЖИ́НКИ, ів, мн., етн. Закінчення, останній день жнив і свято з цієї нагоди; протилежне зажинки. Надходить осінь. Одробились у полі; справили обжинки (Марко Вовчок); Колос у полі нахилить пшениця, Пилом покрита з курного шляху. Словник української мови у 20 томах
- обжинки — Обжи́нки, -ків і -нок, -кам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)